Опитування

Наскільки Вам згодилося у Вашій нинішній роботі та вища освіта, яку Ви отримали?:

Лічильники

Яндекс.Метрика

Погода в м.Рівне

Демидівський район

Історія смт. Демидівки та Демидівського району. Географічне положення. Історичні місця. Хрінники, Боремель, Вовковиї. Туристичні маршрути.

Демидівський район знаходиться у південно-західній частині Рівненської області, перетинається річкою Стир. На північному сході межує з Млинівським, на сході - з Дубенським, на півдні - з Радивилівським районами, на заході - з Волинською областю.
Історія Демидівського краю сягає періоду неоліту й несе таємницю вільбарської культури східно-германських племен готів та дивує сучасників шедеврами археологічних знахідок. Ці знахідки доводять, що древні поселення IX-VI ст. до н.е., ІІ-ІІІ ст. до н.е. знаходилися поблизу сіл Вовковиї, Боремель, Товпижин, Вербень, Хрінники, Лопавше, Більче.
Уперше місцевість, яку в майбутньому було названо районним центром Демидівка, документально засвідчено у 1472 р. під назвою Демидів. На початку XVII ст. тут було невеличке поселення, яке належало кільком поміщикам. У 1795 р. ця територія ввійшла до складу Російської держави. А під час перепису населення в 1797 р. поселенню, де проживало близько 679 осіб, надано статус містечка.
Частина мешканців займалася різними ремеслами. Наприкінці XIX - на початку XX ст. у Демидівці відкрилося кілька невеликих підприємств: лісопильні, чотири мануфактури, тричі на рік збиралися великі ярмарки.
Протягом 1915-1916 pp. ця територія кілька разів переходила із рук в руки військ Австро-Угорщини та Росії. Соціально-економічні зміни в повсякденне життя регіону внесла Лютнева революція 1917 р. і вже у січні 1918 р. було проголошено радянську владу, яка протрималася три роки.
У 1921 p., згідно з Ризьким мирним договором, західноукраїнські землі, в тому числі і Демидівка, увійшли до складу Польщі, а в 1939 р., внаслідок таємного договору між Німеччиною і Радянським Союзом, - до складу Радянського Союзу. З утворенням Рівненської області Демидівка стала одним з її районних центрів.
Радянська влада принесла на ці землі репресії та арешти. Це зумовило створення загонів національно-визвольного руху, який почав стихати після того, як у липні 1944 р. підступом органами держбезпеки були зібрані на нараду в с. Шибин керівники загонів УПА і майже всі знищені.
З 1941 р. до 1944 р. край окупували гітлерівські війська. Фашисти знищили на теренах Демидівщини сотні мирних жителів, вивезли до Німеччини на роботи майже всю молодь.
Водночас із загонами УПА, які вели активну боротьбу проти окупантів, у лісах Демидівщини діяли також і загони червоних партизан.
Напровесні 1944 р. радянські війська 1-го Українського фронту визволили район від фашистів.
У 1962 р. Демидівський район розформували, а його територія ввійшла до складу Млинівського району. Проте кілька десятиліть потому - 22 вересня 1995 року, згідно з Постановою Верховної Ради України № 346/95-ВР, знову створено Демидівський район.
Сьогодні Демидівка належить до найрозвиненіших районних центрів області.
У районі швидких темпів розвитку набрали малий і середній бізнес, меблева галузь, фермерське господарство, торгівля.
Мальовничі пейзажі лісів і рік, багатство флори і фауни, гостинність місцевих жителів і високий рівень сервісу роблять Демидівський район привабливим для туристів із різних куточків України та зарубіжжя.
Пішохідний маршрут с. Хрінники
1. Дитячий санаторій "Хрінники".
2. Урочище Рейзі.
3. Державний орнітологічний заказник "Хрінники".
4. Пам'ятка природи - дуб-велетень.
Сьогодні на березі водосховища с. Хрінники багато відпочиваючих, адже тут у сосновому лісі розкинулися прекрасні будівлі санаторію "Хрінники". Санаторій має хорошу матеріальну базу для відпочинку та лікування. Тут відпочивають та оздоровлюються діти, які постраждали від аварії на ЧАЕС. Чудова кухня з п'ятиразовим харчуванням задовольнить найвибагливіші смаки відпочиваючих. На території санаторію розміщено спортивний і тенісний майданчики, ігрові автомати. Всі кімнати забезпечені кольоровими телевізорами з відеомагнітофонами. Є бібліотека, більярд, бар з безалкогольними напоями. Широка алея виводить із лісу на берег Стиру, де радує око чудовий пляж, забезпечений місцями для купання, накриттям від сонця, лежаками та волейбольним майданчиком. Біля пірсу дружно погойдуються катамарани і човни. Відпочивати тут влітку - одна насолода.
Проте найголовніше в санаторії - це унікальний вид медичних послуг - грязелікування. Грязі Демидівського краю - за своєю лікувальною та оздоровчою дією не мають аналогів в Україні. Поклади складаються зі слабкосульфідного прісноводного високозольного торфу із вкрапленням у ньому різновидів геоботанічного складу: осокового, очеретово-осокового та дерево-осокового. Покази для лікування грязями: захворювання органів дихання, травного каналу, хронічний пієлонефрит, хвороби опорного апарату. Санаторій оснащено сучасною медичною апаратурою, тут працюють професійні спеціалісти.
Одужанню сприяє також напрочуд мальовнича природа. Цей зелений край має безліч голубих річок, озер, лісових масивів, серед яких виокремлюються просто казкові місця. Від першого подиху весни аж до білих снігів радує нас своїм розмаїттям дивовижний світ природи.
Усі жителі цієї місцевості знають урочище Рейзя, повз нього можна вийти до лісу. Тут завжди можна напитися холодної, цілющої води. Довгий час це джерело було лише згадкою для жителів навколишніх сіл.
Після "наполегливої" роботи меліораторів висохло кришталеве джерельце і заросло травою. Та коли взялися за цю справу жителі села - забриніло, заспівало джерело, втішаючи перехожих.
Є багато розповідей і легенд про нього.
Одна із них розповідає про дивовижне зцілення молодої панни, яка напилася води з джерела і вилікувалася від довготривалого захворювання. З того часу пішла про джерело слава. Переказували люди, що, хто води цієї випив, той: якщо гарним був - ще кращим ставав; якщо сильним був - ставав ще сильнішим; хто ж хворим був - здоров'я тут здобував.
Люди збудували біля джерела капличку, а єврейка Рейзя - корчму. Подорожні здалеку йшли, хотіли відпочити, підкріпитися. Отак вона і збагатилася біля цілющого джерела, а землі ці почали називати "Рейзя".
Жителі с. Хрінники у 2001 р. поновили пам'ятник, який називають у народі Ян. Розповідають, що поставили його на місці загибелі українських дівчат - полонянок, які не скорились татарам. Це місце стало святим. Не раз сюди приходили хресним ходом люди, щоб просити Божої благодаті і під час затяжних посух, і під час лихоліття воєн.
Ось ще один дивовижний куточок природи, восени і влітку можна відчути сильний рибний запах. Це орнітологічний заказник державного значення "Хрінники", де гніздується сіра чапля. Приліт відбувається у третій декаді березня. Чаплі гніздяться окремими парами або колоніями. Гнізда будують високо на деревах, їдять свіжу рибу. Сіра чапля дещо більша за гуску, попелясто-сірого кольору, з білими шиєю і животом. По боках шиї знаходяться чорні плями, лапи, шия і дзьоб - довгі, крила тупі й широкі. Під час польоту чапля втягує шию так, що голова з'єднується з тулубом. Вона має скрипучий пронизливий крик, який найчастіше чути під час польоту. Щоб впізнати сіру чаплю, потрібно звернути увагу на її розмір і колір. У хрінницькому лісі знаходиться єдина колонія сірих чапель в Україні.
Є в хрінницькому лісі ще одне диво - тут росте дуб-велетень, якому понад 550 років. Кажуть, під цим дубом відпочивав та радився зі своїми воїнами Богдан Хмельницький. Відомі перекази про те, що зупинялися біля цього дуба Петро І, Катерина II.
Точних відомостей про рік заснування Хрінників немає. Очевидно, що поселення існує здавна. 1545 р. датуються перші дані про село. В 1545 р. тут проживала поміщиця Хреницька, в 1569 р. - Михайло Хреницький, ще пізніше - Іван Хрінницький - луцький земський суддя. На село неодноразово нападали іноземні загарбники, що підтверджується великою кількістю знахідок старовинних речей, особливо різних монет. Отже, Хрінники - привабливе місце як для істориків, так і археологів, які сьогодні продовжують пошукові роботи. Знайдено унікальні документи з давньої історії краю. Особливо цікаві відомості отримані щодо історії та культури давньогерманських готських племен. Пам'ятка готів є унікальною за розмірами і багатством матеріальних залишків.
Вже 12 років поблизу Хрінницького водосховища працює група археологів під керівництвом заступника директора Інституту археології, професора Дениса Никодимовича Козака. Знайдено зразки монет, срібний наконечник стріли, аналогів якому немає в Україні. Шедевр археологічної знахідки - Божок, римський витвір мистецтва.
Неподалік с. Хрінники розкинулося с. Боремель, перші згадки про яке датуються 1100 р. За своїм значенням Боремель прирівнювався до таких міст, як Острог, Дубно.
Історичні пам'ятки с. Боремель. Маршрут:
1. Кургани-могили Святої Теклі та Святого Йосипа.
2. Пам'ятник Ісусу Христу під хрестом.
3. Пагорб палацу князя Чацького.
4. Георгіївська церква.
5. Меморіал воїнам, які загинули під час Другої світової війни.
6. Ікона Ісуса Христа Боремельського.
Пройшовши запропонованим маршрутом, Ви ознайомитеся з найцікавішими історичними місцями цього краю. Із прадавніх часів існує легенда про татарський напад на Боремель. Як гіркий спомин про нього в центрі села і на його східній околиці збереглися дві високі братські могили. За переказами, в них поховані жертви татарського варварства. В першому кургані - останки п'ятисот дітей та жінок, в другому - останки кількох сотень чоловіків. Про Боремельські кургани народ склав думу яка дійшла й до наших днів:
За річкою вогні горять,
Там татари полон ділять.
Село наше запалили
І багацтво розграбили.
Стару неньку зарубали,
А миленьку в полон взяли.
А в долині бубни гудуть,
Бо на заріз людей ведуть.
У 1785 р. на курганах були встановлені кам'яні скульптури скорботної жінки і чоловіка з дитиною на руках. В народі вони дістали назву "Свята Текля" і "Святий Йосип". Легенда про татарський напад має і своє наукове підтвердження, зокрема - це знахідки археологічної експедиції професора Свєшнікова.
У 1569 р., після Люблінської унії, що знаменувала собою утворення нової держави - Речі Посполитої, внаслідок об'єднання Польщі з Литвою, Волинську землю перейменована на Волинське воєводство, яке складалося з трьох повітів: Луцького, Володимирського і Кременецького. В переліку важливих міст Луцького повіту згадується і Боремель.
Польські магнати і шляхта взялися за радикальне перетворення новоприєднаних земель. Сюди активно переселялося польське населення, інтенсивно відбувався процес полонізації й окатоличення жителів краю. Якщо раніше у Великому Литовському князівстві на українських землях офіційно визнавалася "руська" мова, то у часи Речі Посполитої польський уряд у міщанських справах вимагав використання виключно польської мови.
У 1782 р. князь Михайло Чацький провів реконструкцію старого палацу, фактично збудувавши новий, який вражав своєю вишуканістю і легкістю. Палац збудував в стилі рококо француз Соусто. В ньому було понад 50 кімнат, багата картинна галерея і одна з найбільших на Волині бібліотек. Замість звичного даху було збудовано літній повітряний сад. Палац Чацьких славився на всю округу своїми підземними ходами. Стародавні перекази про підземні ходи Боремельського палацу просто вражаючі. Вони доводять, що містечко було буквально пронизане ними. Підземні ходи вели від палацу до костелу, а в деяких місцях виходили до Стиру.
Історія однієї з пам'яток релігії - ікони Ісуса Христа Боремельського - пов'язана з подією, яка відбулася у Боремелі в 1773 р. - чудесним явленням ікони.
Неподалік від замку колишніх князів Буремських стояла церква св. Трійці, яка згадується ще в історичних документах 1545 р. У цій церкві знаходилась ікона із зображенням Ісуса Христа, який несе хрест на Голгофу на фоні тридцяти трьох хрестів. Ця ікона збереглася від православного монастиря, який було спалено. Коли ж власниками земель в цьому краї став польський граф Чацький, сусідство православної церкви з його палацом стало йому на заваді. За наказом графа, стару церкву було розібрано, а все майно її перенесено в іншу православну церкву, що знаходилася на околиці села. Сюди було перенесено також ікону Спасителя, де вона знаходилася до 1773 р. Саме в цьому році вона якимось чином з'явилася на тому місці, де колись була стара церква. Звістка про "Боремельське чудо" швидко поширилася серед людей і почала збирати величезні натовпи паломників, які приходили просити милості до ікони. Згодом ікона дістала назву "Ісус Христос Боремельський". На місці загадкової появи ікони граф Чацький в 1786 р. наказав збудувати статую Стасителя, яку можна побачити і сьогодні.
Підійшовши до пам'ятника, читаємо напис: "Падаючому під хрестом захисникові і володареві світу після чудотворного образу Ісуса Христа Боремельського колись на тому місці в невеликій дерев'яній Свято-Михайлівській православній церкві с. Боремель на вічний спомин цей величезний пам'ятник заложили і виставили року Божого 1786 p." Оригінал чудодійної ікони разом із церковним начинням було вивезено з Боремля у роки Першої світової війни. Нині там знаходиться її копія.
Діючу Георгіївську церкву в с. Боремель було збудовано в 1736 р. Ця дерев'яна пам'ятка архітектури знаходиться на вершині одного із пагорбів над Стиром і вже здалеку приваблює око своєю строгою простотою, лаконічністю і виразним об'єктивізмом.
Із заходу, в кількох метрах від входу є прямокутна дзвіниця. Георгіївська церква - основна архітектурна цінність Боремля, тому сьогодні сільські мешканці приділяють максимум уваги охороні цієї споруди.
У Демидівському районі знаходиться ще одне село з досить цікавою назвою - Вовковиї. Виникло у XV- XVI ст. Саме у Вовковиях переплелися долі українців, поляків, чехів, євреїв і словаків. Кожен із цих народів вніс у побут села свою культуру. У 1896 р. спільними зусиллями місцевих жителів і чехів було збудовано пивзавод. Також тут поставили млин. А у 1907 р. Вовковиї стали першим електрифікованим селом на Волині.
Демидівчани шанують історію свого краю. У місцевих шкільних краєзнавчих музеях зберігаються експонати, які розповідають про героїв визвольних змагань, історію краю.
Із Демидівським краєм пов'язані імена відомих людей України, якими гордяться їхні земляки. Це депутати Верховної Ради України І. Р. Юхновський, М. Г. Жулинський, К. Т. Ващук; письменники-літературознавці М. М. Руцький, Л. С. Колодинська, Р. С. Міщук; відомі науковці - Б. С. Марчук, завідувач кафедри Рівненської філії МАУП; І. П. Маргасюк, заслужений лікар України; С. В. Бучман - відомий біолог; заслужені артисти України А. І. Капунов, 3. В. Комарчук.

Б.: Демидівський район // Рівненщина туристична: Путівник. – К., 2007. – С. 80-94.

Карта Демидівського району
 
 

Я РЕПОРТЕР

Шановні відвідувачі! У вас є можливість поділитися своїми новинами. Надсилайте їх на пошту rovno8@gmail.com або через форму контактів.

Ми виберемо найцікавіші і опублікуємо. Вас почують сотні людей, що заходять на сайт. А якщо ви прикладете фотографії, то і побачать.

Kаталог