Опитування

Наскільки Вам згодилося у Вашій нинішній роботі та вища освіта, яку Ви отримали?:

Лічильники

Яндекс.Метрика

Погода в м.Рівне

Дубровицький район

Дубровиччина - невід'ємна частина Рівненського Полісся - оспівана у народних піснях, звеличена у легендах і переказах, змальована великими майстрами пера і пензля. Тут поєднуються лугові й болотисті ландшафти, трапляються рідкісні представники флори і фауни, деякі з яких занесені до Червоної книги. На заболочених ділянках росте надзвичайно оригінальна рослина, мисливець на комах - росичка. На водяних плесах милують око квіти сніжно-білого латаття. В лісах Дубровиччини приваблює ніжним запахом лобка дволиста, ростуть вовчі ягоди пахучі, сон-трава, валеріана лікарська, розрив-трава лісова, дзвоники лісові. Багатий цей край на лісові дари - чорниці, брусниці, суниці, ожину, малину, а зелені мохи боліт восени полум'яніють ягодами журавлини дрібноплідної. Не менш багата фауна краю. У глухій місцевості можна зустріти дуже рідкісних тварин - дикого лісового кота та рись. Іноді з Білорусі мігрують граціозні зубри. На водно-болотяних угіддях гніздиться лелека чорний, журавель сірий, і поодиноко - змієїд. Ще одного представника Червоної книги - ропуху очеретяну - можна побачити поблизу дубровицьких водоймищ. У річках живе рак широколапий. Цей список доповнений такими рідкісними комахами, як жук-олень, бражник "мертва" голова, махаон та ін. У мальовничому куточку Полісся, по обидва береги річки Горині, знаходиться невеличке місто Дубровиця. Славне древнє місто, яке через віддаленість від центрів було несправедливо забуте історією. Засноване в XI ст. , воно належало до Турово-Пінського князівства. Про це ми дізнаємося з книги "Твореніє старого отця нашого Кирила, єпископа Туровського", виданій у друкарні Києво-Печерської Лаври у 1880 р. У той час майстри Полісся постачали на ринок вироби з міді, срібла, бурштину, кістки, каменю. Там вміли виливати дзвони. Розвиток цих ремесел зумовив активізацію внутрішньої та зовнішньої торгівлі. По селах повсюди було поширене ткацтво, бортництво, ковальство, гончарство. В Іпатіївському літописі 1183 р. розповідається про те, що Дубровицький князь Гліб Юрійович, правнук Михайла Святополка, брав участь у переможній війні Святослава Всеволодовича над половецьким ханом Кобяком. У 1240 р. під час монголо-татарської навали Дубровицю було зруйновано. З другої половини XIV ст. місто належало Литві, пізніше - Польщі. Польські магнати закріпачували й нещадно експлуатували селян, насильно насаджували католицизм, ополячували місцеве населення. Важливою віхою в історії Дубровиці стало возз'єднання наприкінці XVIII ст. Правобережної України з Росією. Набули розвитку промисли, ремесла, торгівля. У 1795 р. Дубровиця стала волосним центром Дубровицького округу Волинського намісництва. Проте з-поміж інших поліських поселень містечко нічим особливим не вирізнялося. Тут протікало спокійне життя. З лютого 1918 р. Дубровицю окупували австро-німецькі загарбники. Опираючись на багнети окупантів, поміщики, що повернулися у свої володіння, влаштовували масові репресії. У відповідь повсталі селяни напали на замок графів Плятерів - міцну фортецю з товстими кам'яними мурами й бійницями. На місці маєтку графа Плятера, який мав назву "Воробино", сьогодні велике медичне містечко з поліклінікою, стаціонаром, сучасними лабораторіями і спеціалізованими кабінетами. Пишається Дубровиця своїми видатними особистостями. Серед них - Діва Улянія зі знатного роду князів Гольщанських-Дубровицьких, яку було канонізовано з ініціативи митрополита Петра Могили. Саме вона є покровителькою міста. Батько її Юрій відзначився у 1505 р. перемогою над кримськими татарами, які, користуючись польськими смутами, безкарно грабували міста і села Волині. Крім того, Юрій був відомий своєю благодійницькою діяльністю. І коли в 16-річному віці померла його дочка, то поховання відбулося у Києво-Печерській лаврі, якій щедро допомагав Юрій. Це єдине жіноче поховання у Лаврі стольного Києва. Ще одна представниця роду Гольщанських - княгиня Анастасія Юріївна після смерті свого чоловіка, який походив із роду князів Острозьких, стала ігуменою Свято-Троїцького монастиря у Зяславі. Вона благословила і фінансувала переклад Євангелія на "мову народу нашого" - славнозвісне Пересопницьке Євангеліє. Величавими свідками минулого Дубровиці є два храми - костел Іоана Хрестителя (1695-1702) і церква Різдва Богородиці (1861). Із проголошенням незалежності України обидва храми були відреставровані. Дубровиця за цей час помітно розквітла, погарнішала. У місті розвиваються традиційні для цієї місцевості лісопереробна та комбікормова галузі. На найсучаснішому обладнанні працює потужний лісопереробний комплекс Дубровицького держлісгоспу, відкрито лінії з виробництва макаронних виробів та розливу води, монтується нова технологічна лінія м'ясопереробки ТОВ „Полісся-продукт", налагоджено виробництво з випуску зварювальних металів за найсучаснішою технологією відомого Київського інституту електрозварювання ім. Є. Патона на ДП "Іскра". Випускає пряжу ДП "Поліссятекстиль", здійснюється видобуток поліського бурштину, який за якісними характеристиками високо цінується не тільки в Україні, а й за кордоном. Люблять своє місто дубровичани, дбають про його красу й благоустрій. З дня на день райцентр росте й впорядковується. Недаремно кажуть, що Дубровиччина - край зелених дібров, голубих озер і річок, сонячно-золотавого бурштину, працьовитих і щедрих людей, співучого пісенного Полісся і барвистого фольклору. Це земля вишивальниць, гончарів і різьбярів. Вона виховала і виростила народного артиста України Євгена Кухарця, відомих поетес Галину Гордасевич, Лідію Шевело, видатного скульптора Теодозію Гориж, знатного байкаря, гумориста Петра Красюка, поета і краєзнавця Василя Попенка, художника Михайла Конончука, фольклориста і композитора Петра Степанка, заслуженого майстра народної творчості Уляну Кот. Шанують дубровичани лауреата Нобелівської премії, відомого фізика Георгія Харпака, який народився у цьому краї, а нині проживає у Франції. На території району встановлено 30 пам'ятників героям Великої Вітчизняної війни. Цікавим для істориків, археологів є те, що на території району є поселення доби бронзи (м. Дубровиця, с. Бережниця, с. Залужжя, с. Рудня), стоянки фінального палеоліту (с. Рудня). На території Дубровицького району знаходяться два музеї: Народний музей історії села Висоцьк та краєзнавчий музей м. Дубровиця. Експозиція Дубровицького краєзнавчого музею складається з трьох основних розділів: природа та експозиція району; край yXI-XIVcт.; край у XX ст. Перший розділ містить загальні відомості про район, історію природно-краєзнавчих досліджень, відомості про геологічну будову, природно-заповідні фонди краю, корисні копалини тощо. Другий розділ розповідає про археологічні знахідки на території Дубровицького району історію періоду Литовсько-Польського панування аж до XX ст. У третьому розділі охоплено події історії XX ст. Народний музей історії села Висоцьк складається з трьох експозиційних підрозділів і налічує 2500 музейних експонатів. Цікавими є знахідки археологічних досліджень академіка І.Свєшнікова (1961 p.), що розповідають про життя людини в IV ст. до н.е. на території Висоцька. Це кремнієві наконечники для стріл і списів, шкребки, ножовидні пластинки, фрагменти кам'яного молотка, гончарного посуду, світлини жіночих прикрас і монетних гривень, знайдених на древньоруському городищі IX-ХІІІ ст., яке знаходиться у східній частині Висоцька. Матеріали музею також розповідають про визначних діячів освіти, науки, релігії, імена яких були пов'язані з Висоцьком. Музей зберігає письмові матеріали, починаючи з 1709 р. Це книги реєстрації шлюбу, сповідні, церковні та світські книги. Привабливим для туристів є відвідання цього гостинного краю в час релігійних свят. Адже тут панують давні традиції українського народу велично вшановувати Ісуса Христа та Пресвяту Богородицю, інших християнських святих. Особливо урочисто святкують Різдво, Великдень, свято Покрови Богородиці, свято Преображення Господнього. Гостинні дубровичани радо пропонують гостям містечка вишукані страви національної кухні. Найпопулярніші у цій місцевості пшоняний куліш, деруни по-селянськи, вареники з сиром, квасоля по-домашньому, млинці на кислому молоці тощо.

Б.: Дубровицький район // Рівненщина туристична: Путівник. – К., 2007. – С.: 124-132.

Карта Дубровицького району
 
 

Я РЕПОРТЕР

Шановні відвідувачі! У вас є можливість поділитися своїми новинами. Надсилайте їх на пошту rovno8@gmail.com або через форму контактів.

Ми виберемо найцікавіші і опублікуємо. Вас почують сотні людей, що заходять на сайт. А якщо ви прикладете фотографії, то і побачать.

Kаталог