Опитування

Наскільки Вам згодилося у Вашій нинішній роботі та вища освіта, яку Ви отримали?:

Лічильники

Яндекс.Метрика

Погода в м.Рівне

Млинівський район

 Ще в сиву давнину наші предки звернули увагу на територію сучасного Млинова. На цій землі були всі природні умови для осілого способу життя, для праці та відпочинку. І це не тільки припущення. Внаслідок археологічних розкопок на північній околиці Млинова виявили залишки давньоруського міста Муравиця, перша згадка про яке датується 1149 р. За народним переказом назва поселення походить від слова "млин". Місцезнаходження містечка на річці Ікві давало змогу мати кілька водяних млинів. Приїжджі після відвідин цього краю ділилися враженнями: "О, скільки там млинів!". Від похідної множини й утворилася назва Млинів. Перша письмова згадка про Млинів - початок XVI ст., коли Млинів належав литовському князю Олександру, який згодом подарував його москвичу Бобру. Після смерті останнього Сигізмунд І передав Млинів Якову Михайловичу Монтовту. А дещо пізніше, в акті 1562 p., Млинів фігурує як містечко Яна Монтовта-Коблинського. У роки визвольної війни українського народу 1648-1654 pp. населення Млинова підтримувало козаків і повсталих жителів навколишніх сіл. За Андрусівським договором 1667 p., Млинів залишився у складі Польщі. Визвольний рух тут продовжувався. Наприкінці XVIII ст. одним з активних борців за права народу став громадський діяч, поет Данило Братковський. Він брав участь у повстанні під керівництвом С. Палія, С. Самуса, 3. Іскри. З 1566 р. землі Млинівщини стали власністю Григорія Ходкевича - каштеляна Віденського та гетьмана литовського. Палац Ходкевичів став однією із найбільших резиденцій польської знаті на Волині. Його було закладено у 1780 р. за проектом Єфраїма Шредера, придворного архітектора польського короля Станіслава Августа, а парк площею 15 га упорядковано садівником Діонісієм Міклером - одним із найвизначніших садівників того часу. Будівля палацу збереглася і дотепер. У 1789 р. графиня Людвіка Ходкевич виклопотала королівський привілей для міста - щорічно проводити два ярмарки. У1786 р. у Млинові зводять костел, фундатором якого став Ян-Микола Ходкевич. Після розпаду Речі Посполитої край став підпорядковуватися Росії. Щоб зберегти костел, який мав перейти у православ'я, Олександр Ходкевич особисто звертається до імператора, обіцяючи збудувати в Млинові православний храм. У 1840 р. церкву було збудовано й освячено в пам'ять св. Благовірного Олександра Невського князя Новгородського. Із 1804 р. Млинів став селом Дубнівського повіту Волинської губернії, а з 1866 р. - центром волості. За переписом 1911 р., в поселенні було 2500 жителів, міщанська управа, поштова земська станція, пошта, телеграф, двокласна парафіяльна школа, земський агроном, земська амбулаторія, два лікарі, акушерка, аптека, 12 крамниць, ґуральня, щомісячний ярмарок. Перші органи Радянської влади в містечку виникли в грудні 1917 р. У грудні 1939 p., після приєднання Західної України до Радянського Союзу, Млинів став районним центром. Млинівський район є традиційно аграрним регіоном. Тут функціонують кілька підприємств місцевого значення. В районному центрі є 2 школи, районна гімназія, вищий навчальний заклад - технікум ветеринарної медицини. Ретельно охороняють млинівчани пам'ятки культури. Значну роботу із збереження пам'яток проводить Млинівський краєзнавчий музей. Так, у Млинові неподалік від садиби Ходкевичів знаходиться Покровська церква із дзвіницею - пам'ятки архітектури першої половини XIX от. Цікавою є структура дзвіниці. Вона двоярусна, нижній ярус - це восьмерик, а верхній - четверик. Випадок поодинокий, адже перед тим завжди ставили восьмерик на четверику. Щодо дзвонів, то вони також мають давнє походження. Напис на одному із них так і не розшифровано. До пам'яток архітектури місцевого значення також належить дерев'яна Свято-Покровська церква в с. Добрятин (рік побудови якої невідомий); дерев'яна церква Бориса і Гліба (1887 р., с. Коблин); церква Різдва Пресвятої Богородиці (1787 р., с. Смордва). У 2003 р. розпочато будівництво Млинівського Свято-Вознесенського подвір'я Городоцького жіночого монастиря. Пам'ятками садово-паркового мистецтва є Млинівський парк, садиба Ходкевичів та Острозький парк, заснований в першій половині XIX ст. Зачарують красою і таємничістю природні заповідники Млинівщини: урочище "Вінницьке" (тут росте меч-трава, занесена до Червогої книги), урочище "Берещина", "Каролінка", "Смордва", "Хвороща". Тут водяться рідкісні представники фауни району: борсук - єдиний представник роду, пугач - найбільша із сов, видра, тхір степовий, журавель сірий, лелека чорний, лебідь-клекун, із рептилій - мідянка, полоз лісовий. Із комах - жук-олень, бражник "мертва голова", махаон. Флору представляють: підсніжник білосніжний, булатка довголиста, великоквіткова червона гніздівка звичайна, товстянка звичайна, росичка англійська, вовчі ягоди, цибуля ведмежа, коручка темно-червона, схенус іржавий, меч-трава болотна, осока Девеллова, лілія лісова, плаун баранець, плаун булавоподібний, зозулині черевички звичайні та ін. У районі налічується понад 50 озер і ставків де можна відпочити і порибалити. Якщо ви хочете побачити, як наші діди і прадіди святкували весілля - приїздіть на Млинівщину. Тут збереглося багато цікавих обрядів. Коли в селі настає золота пора весіль, проводять цікавий обряд випікання весільного (домашнього) короваю. Куми молодої (чи молодого) в середу перед весіллям збираються для такої урочистої події. Мати молодої (чи молодого) повинна для "коровайниць" (число жінок має бути парним, і жінки повинні всі бути одружені і жити в парі), приготувати хустки і фартушки, жінки (коровайниці) просять благословення у батьків молодої чи молодого і по черзі починають місити коровай, приспівуючи обрядових пісень. Пізніше, коли зійшло тісто, виробляють коровай, а кожна коровайниця виробляє для себе "гуску" (маленький калач у вигляді гуски). Саджаючи коровай у піч, також співають обрядових пісень. Поширена форма короваю - висока кругла паляниця, оздоблена квітами, шишками, пташками з тіста. Все це в народному уявленні символізувало багатство, плодовитість, подружню вірність. Не менш цікавою є традиція обжинок. Зажинають сніп, який зберігають до Різдва. Вносять на Святий вечір до помешкання, ставлячи на покутті. Весною, виходячи в поле, зерна зі снопа домішують до насіння першого засіву. Млинівщина гордиться людьми, які народилися тут та відвідували цей край у різні часи. Це Кирило Транквіліон Ставровецький (родом із с. Ставрів, р.н. невід. - 1946р.) - відомий учений, просвітитель, друкар; Данило Братковський (1643-1702 pp.), уродженець с. Свищів - відомий український поет, громадський діяч, борець за соціальне і національне визволення українського народу; письменник Онуфрій Мельничук (1899-1960 pp. родом із с. Береги). У 1794 р. на території району побував видатний діяч польського національно-визвольного руху Тадеуш Костюшко; в 70-х роках XIX ст. - єврейський просвітитель Аарон Перлов, який похорований у Млинові; в 1881 р. - письменниця Леся Українка, котра разом з матір'ю, відомою українською поетесою Оленою Пчілкою приїздила в Чекно; в 1915 р. - чеський письменник-сатирик Ярослав Гашек перебував біля с. Хорупань; Володимир Лібовицький (1906-1984 pp.) - всесвітньо відомий балетмейстер, режисер і хореограф (народився в с. Новини Чеські). У 1943 р. на Млинівщині побував Платон Воронько - відомий український поет. Тож, сподіваємось, що ви вже зацікавлені відвідати цей чарівний і гостинний край. Млинівчани завжди радо зустрічають і пригощають гостей. А деякі народні страви вміють готувати лише тутешні господині. До смаку вам будуть пароха, галушки з маком та вишнями, лінива капуста тощо.

Б.: Млинівський район // Рівненщина туристична: Путівник. – К., 2007. – С.: 200-206.

Карта Млинівського району Садиба Ходкевичів Садиба Ходкевичів Свято-Покровський храм у Млинові
 
 

Я РЕПОРТЕР

Шановні відвідувачі! У вас є можливість поділитися своїми новинами. Надсилайте їх на пошту rovno8@gmail.com або через форму контактів.

Ми виберемо найцікавіші і опублікуємо. Вас почують сотні людей, що заходять на сайт. А якщо ви прикладете фотографії, то і побачать.

Kаталог