Опитування

Наскільки Вам згодилося у Вашій нинішній роботі та вища освіта, яку Ви отримали?:

Лічильники

Яндекс.Метрика

Погода в м.Рівне

Острозький район

Гордістю Волинської землі є давнє місто Острог. Свого часу він був колискою освіти, науки й культури Східної Європи. Величні пам'ятки архітектури — замок князів Острозьких, Кругла і Луцька вежі, Богоявленська церква мовчазно нагадують, що Острогу понад 900 років, а відродження Національного університету "Острозька Академія" є славним продовженням традицій першого вищого навчального закладу на східнослов'янських землях. Жителі Острога запрошують усіх, кого цікавить історія краю, відвідати священну острозьку землю, доторкнутись серцем до її святинь, віддати шану тим, хто творив її історію впродовж багатьох віків. Острожчина - південно-східний район Рівненської області на межі Малого Полісся та лісостепу з центром у місті Острог. Територія району переважно висотно-рівнинна, мережана балками, ярами, лугами, культивованими ґрунтами, лісами і гаями. На півдні та сході особливо чарують казкові краєвиди залісених висот, на лоні яких зринають криничні озерця, струмки, угловини, таємничі валуни і печери. Ґрунти району переважно супіщані, зрідка чорноземні та торф'яні, у їх надрах залягає промислова глина, крейда, вапняк, камінь, поклади залізної та мідної руди, кам'яного вугілля, торфу та інших копалин. Найбільшими ріками Острожчини є Горинь, Вілія, Збитенка і Вільшанка. Найдавніші поселення на території Острога з'явилися в мідну добу (IV-III тис. до н.е.). На території району знайдені поселення культури лінійно-стрічкової кераміки. Археологічні дослідження довели, що Острожчина – один із найдавніших землеробських осередків в Європі, про що свідчить зображення рала на фрагменті миски, датованої серединою V ст. до н. е., знайденої в с. Вільбівне. Велика кількість поселень належить до знаменитої трипільської цивілізації (група пам'яток в с. Хорів, поселення в Острозі, Краєві, майстерня з обробки кременю в Вілії). Трипільці з'явилися на Острожчині на пізньому етапі свого розвитку (кін. IV - поч. III тис. до н. е.) й принесли із собою розписний посуд, вироби з міді, культові антропоморфні фігурки. На археологічній карті району відмічено також поселення доби бронзи та доби гальштатту. Знаходимо на Острожчині також сліди перебування давніх германців - готів і гепідів) села Бродівське, Хорів, Могиляни, Хмільник. Ранні слов'яни представлені в районі поселеннями празької культури Луки-Райковецької, городищем Х-ХІ ст. у с. Монастирьок, групою курганів у с. Хорів, поселенням біля села Стадники. В Іпатіївському літописі (1100 р.) є перша писемна згадка про Острог. Імовірно, що назва міста походить від давньослов'янського слова "острог", яке означає "укріплення", "місце, огороджене дерев'яним частоколом". З часу заснування Острог належав до Погоринського (Дорогобузького-Пересопницького) уділу, а дещо пізніше (в 1199 р.) увійшов до складу Галицько-Волинського князівства. Із середини XIV ст. Острог був резиденцією князів Острозьких. У Густинському літописі згадується про першого відомого князя Острозького - Данила. Літописець розповідає про його перемогу над військом польського короля Казимира III Великого. З іменем цього князя пов'язують будівництво в третій чверті XIV ст. найдавнішої в Острозі кам'яної споруди - Вежі Мурованої. Спадкоємець Данила Федір Данилович Острозький уперше згадується у грамоті 1385 p., коли він отримав у посаг за дружиною Агафією село Бродів. У грамоті польського короля Ягайла (1386 p.), яка підтверджувала права князя Федора на Острог, місто вперше офіційно визнано спадковим володінням Острозьких. Протягом трьох століть знаходилися в Острозі резиденція славетного роду Острозьких, який дав Україні видатних полководців, меценатів, покровителів православної церкви. У XVI ст. Острог належав до п'яти найбільших міст України. З 1585 р. місто мало самоуправління за Магдебурзьким правом. Волинськими Афінами називали сучасники це старовинне місто, славу якому примножувала Острозька слов'яно-греко-латинська академія - перший вищий навчальний заклад в Україні. Заснував її у 1576 р. найвпливовіший політичний діяч того часу, меценат друкарства й літератури, опікун православ'я Василь-Костянтин Острозький. Значні кошти на розбудову академії виділила племінниця князя - Гальшка Острозька, ім'я якої овіяне численними легендами, а про сумну долю написано багато художніх творів. За прикладом княжни вже інша Гальшка Гулевичівна - знатна київська шляхтянка - заклала основи створення Києво-Могилянської академії. Розвитку Острозької академії сприяла та особлива духовна атмосфера, яка панувала в місті наприкінці XVI ст. В основу діяльності цього навчального закладу було покладено традиційне для середньовічної Європи, однак цілком незвичне для українського шкільництва, вивчення семи вільних наук (граматики, риторики, діалектики, арифметики, геометрії, музики, астрономії), а також вищих наук (філософії, богослов'я, медицини). Спудеї Острозької академії впродовж навчання мали опанувати п'ять мов: слов'янську, польську, латинську, давньоєврейську і грецьку. Унікальність та оригінальність цього навчального закладу в тому, що тут уперше вдалося поєднати два типи культур: візантійську і західноєвропейську. В Острозькому культурному осередку разом з академією виникло найпотужніше тогочасне українське видавництво - кирилична друкарня Івана Федорова. Тут побачили світ греко-слов'янський "Буквар" - перший український підручник (1578), Новий Завіт (1580), "Хронологія" Андрія Римші - перший в Україні друкований поетичний твір, перша повна слов'яномовна "Острозька Біблія" (1581), полемічні праці Герасима Смотрицького, Христофора Філалета. Вихованець Острозької академії Мелетій Смотрицький написав першу фундаментальну слов'янську "Граматику" (1619), яку Михайло Ломоносов назвав „вратами ученості". Викладачами академії були літератор Дем'ян Наливайко (брат ватажка козацько-селянського повстання 1593-1596 pp. Северина Наливайка), грецький учений і релігійний діяч Кирило Лукарис (деякий час ректор академії, згодом Олександрійський патріарх, а пізніше - Константинопольський) та ін. Першим ректором Острозької академії був видатний освітній та культурний діяч, педагог, письменник-полеміст, поет Герасим Смотрицький. Серед перших випускників академії - гетьман війська Запорозького Петро Конашевич-Сагайдачний, перший ректор Київської братської школи Іов Борецький, архімандрит Києво-Печерської лаври Єлисей Плетенецький, письменник Мелетій Смотрицький... Острозька академія припинила своє існування у 1636 p., проте результати її діяльності не зникли безслідно. Сформований тут тип вищого навчального закладу був перенесений до Києва, звідки поширився до Молдавії та Москви. Будинки Острозької академії і друкарні не збереглися до наших днів. На тому місці - у сквері біля замку, сьогодні можна побачити лише пам'ятний знак у вигляді розгорнутої книги. Уся історія Острожчини - це історія боротьби за волю та незалежність. Під стягами Федора Острозького краяни у складі об'єднаних волинських полків у 1410 р. билися з тевтонськими лицарями в знаменитій битві при Грюнвальді, обороняли край від набігів ординців, разом із князем Свидригайлом відстоювали непідлеглість волинського князівства чужинцям. Острожани брали активну участь у селянсько-козацькому повстанні на чолі із Северином Наливайком (1594-1596 pp.), яке охопило Брацлавщину, Волинь, перекинулось на Київщину. Повстанці не раз захоплювали Острог, деякий час місто було центром антифеодальної боротьби, в ньому перебували тисячі повстанців разом з побратимами Северина Наливайка О. Гуменицьким, Ф. Гедройтом та його братом Даміаном Наливайком. Населення краю брало активну участь у визвольній війні українського народу під проводом Богдана Хмельницького. Наприкінці липня 1648 р. в Острозі спалахнуло повстання міської бідноти, а в серпні сюди прибули багаточисленні селянсько-козацькі загони. В околицях Острога діяли загони Михайла Тиші, які допомогли Хмельницькому у його переможному поході на Львів і Замостя. Під час перебування в Острозі у грудні 1648 р. Б. Хмельницький видав свій універсал, в якому вимагав припинити утиски українського народу. З архівних документів дізнаємося, що у визвольній війні брали участь селяни Хорова, Оженина, Стадників, Плоского, Межиріча, Тесова, Михалківців, Вільбівного. Острожани підтримали повстання селян і козаки під проводом Семена Палія (1702-1704 pp.) взяли участь у гайдамацькому русі та Коліївщині. У 1793 р. Острог ввійшов до складу Російської імперії і став повітовим містом. У 1795-1825 pp. він був адміністративним центром і єпископальною резиденцією Волинсько-Житомирської православної єпархії. За Острогом утвердилася назва «міста шкіл». Певний час тут діяла духовна і вчительська семінарії, в 1860 р. відкрилася перша на Волині жіноча середня школа (жіноче училище ім. графа Д. Блудова). У Острозькій чоловічій гімназії навчалися майбутні академіки Агатангел Кримський, Оникій Малиновський, Іван Огієнко (митрополит Іларіон), генерал армії Олексій Антонов, інші відомі постаті. У 1846 р. місто відвідав Тарас Шевченко. В різні роки в місті побували діячі українського відродження: Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш, Іван Нечуй-Левицький, Михайло Коцюбинський. Острозьку давнину вивчали Михайло Максимович, Іван Франко, Орест Левицький, Михайло Грушевський. З метою збереження, реставрації, вивчення і популяризації пам'яток Острозької старовини у 1909 р. з ініціативи інтелігенції Острога утворилося братство імені князів Острозьких - релігійно-просвітницьке і краєзнавче товариство. Напередодні Першої світової війни зусиллями братства і завдяки народним пожертвам було реставровано визначну пам'ятку вітчизняної архітектури XIV ст. - Вежу Муровану на Замковій горі. 24 серпня 1916 р. у відреставрованих замкових приміщеннях відкрився історичний музей, в основу якого було покладено зібрані під керівництвом священика Михайла Тучемського (першого керівника і хранителя музею) колекції заснованого у 1910 р. братського давньосховища. Продовжувалися війни, революції, змінювалися державні кордони і суспільний устрій, але упродовж дев'яноста років Острозькі музейники виконують свою благородну пам'яткоохоронну і просвітницьку місію. У 1981 р. на основі музею створено Державний історико-культурний заповідник м. Острог. Сьогодні до заповідника належать Краєзнавчий музей з історичними і художніми відділеннями; другий в Україні Музей книги та друкарства, відкритий у 1985 р. у відреставрованій Луцькій Вежі XVI ст., постійно діюча нумізматична виставка; Музей історії села Вілії, меморіальний будинок письменника Миколи Островського; пам'ятки оборонної та храмової архітектури Острога і сусіднього Межиріча. Музейні фонди заповідника налічують понад 54 тис. експонатів. Це колекції стародруків і рукописних книг, нумізматики, іконопису, портретного живопису, скульптури, археології, етнографії, архівних документів, інших пам'яток давньої та новітньої історії. Історико-культурний заповідник м. Острога - спадкоємець справ Братства імені князів Острозьких - зберігає пам'ять про дев'ять віків історії міста, вулиці якого носять імена Острозьких музейників Михайла Тучемського, Йосипа Новицького та Петра Андрухова. Музей книги та друкарства знаходиться у Луцькій надбрамній вежі (XVI ст.). В основу експозиції покладено книжкову колекцію краєзнавчого музею, започатковану ще в 1909-1912 pp. Братством імені князів Острозьких. Серед рідкісних експонатів музею - найдавніша друкована книга "Декреталій" папи Григорія IX, глаголичне видання Бревіарія Хорвацького, Острозька Біблія Івана Федорова. Тут можна ознайомитися з історією створення книги та виникнення друкарства. Сьогодні книжкова колекція налічує близько 3 тис. експонатів, половина з яких - рукописи, західноєвропейські та кириличні стародруки XVI-XVII ст. Експозиція першого поверху розповідає про виникнення слов'янської писемності та діяльність Кирила і Мефодія, про рукописну кириличну книгу XVI-XVIII ст. і про діяльність Івана Федорова у Москві, Заблудові, Львові та Острозі. Експозиція другого поверху висвітлює діяльність Острозької та Дерманської друкарень у післяфедоровський період, розповідає про Львівську, Київську, Почаївську, Кременецьку друкарні XVI-XVIII ст. В основу експозиції третього поверху покладено колекційний принцип. Тут виставлені найцікавіші експонати основних колекцій, які зберігає Музей книги та друкарства в Острозі. У грудні 1997 р. почала діяти нумізматична виставка. Колекція налічує понад 11 тис. одиниць зберігання. Значну частину зібрання становлять монети, паперові гроші та нагороди російської імперії. Експозиція виставки розпочинається колекцією монет часів Петра І, який у 1704 р. провів грошову реформу. Увагу відвідувачів привертають насамперед золоті монети Петра І та Катерини II, державні нагороди Російської імперії, посадові та ювілейні полкові відзнаки. Особливе місце в експозиції займає історія розвитку українських грошей XX ст. Серед найцікавіших експонатів - підбірка паперових грошей міст Одеси, Житомира, Кременця, Острога, загальнодержавні гроші та цінні папери періоду національно-визвольних змагань 1917-1921 pp. В експозиції представлені монетні та монетно-речові скарби XVII ст., а також скарб, який належав Острозькій єврейській родині. Музей сьогодні єдиний серед подібного роду закладів, який комплектує колекцію відомчих відзнак. У будинку, де народився відомий письменник Микола Островський (1904-1936), сьогодні знаходиться музей вшанування пам'яті про нього. Поряд із експозицією про життя і діяльність письменника тут висвітлено історію села Вілія. Славиться Острозька земля своєю красою та великими православними святинями. За 3-4 км від Острога між річками Збитенкою і Вілією знаходиться мальовниче село Межиріч. У цьому колишньому містечку-фортеці із замком, оборонними мурами і вежами добре зберігся ансамбль будівель Троїцького монастиря-фортеці XV-XVII ст., Троїцька церква XV ст., стіни та башти початку XVII ст., піч XVII ст. Точна дата заснування Свято-Троїцького монастиря невідома. За переказами літописців, він був зведений монахами Печерського монастиря (Київ), які врятувалися від монголо-татарської навали. Будували монастир біля східного відрізку колишнього оборонного валу фортеці, яка захищала Межиріч від ворогів. Композиційним центром монастирського ансамблю є Троїцький храм, що своїм зовнішнім виглядом нагадує Острозький Богоявленський собор. Троїцька церква являє собою п'ятиверхий варіант шестистовпного храму, в якому гармонійно поєдналися давньоруські будівничі традиції з елементами готичної архітектури, контрфорсами і стрільчастими вікнами. На початку XVII ст. останній представник князівського роду по чоловічій лінії - Януш Острозький - здобув для Межиріча Магдебурзьке право і передав Троїцький храм католицькому ордену Францисканців. У 1606-1612 pp. за проектом архітектора Павла Гроздицького до храму симетрично прибудували з боків двоповерхові корпуси келій. Кути торців обох корпусів завершують циліндричні триярусні башти. Добудовані споруди позначені рисами архітектури Ренесансу, де основний акцент зроблено на кам'яні різьблені портали аркових входів західних фасадів келій. У той самий час були зведені оборонні мури навколо монастиря з чотирма двоярусними баштами. У 1866 p., після другого повстання у Російській імперії, Францисканський монастир було закрито, а його приміщення передали православному відомству. Лише наприкінці XX ст. Свято-Троїцький монастир почав діяти як православний. У монастирі знаходиться родова ікона князів Острозьких - Межиріцька Богородиця (перша третина XVI ст.). Князь Острозький привіз її від Вселенського Патріарха як подарунок і благословення за вірність, великі турботи та охорону святого православ'я. За іконою прикріпилася ще одна назва - "Життєдательниця", оскільки з давніх часів її вважають чудотворною. На іконі наявні вотивні зображення, зроблені з дорогоцінних металів. У 1779 p., як особливо шанований образ, Межиріцька Богородиця була коронована католицьким єпископом Франциском Комарницьким, а на згадку про цю непересічну подію було споруджено пам'ятний знак, який і сьогодні стоїть у полі на околиці Межиріч. На початку 90-х років XX ст. у Межирічі було засновано чоловічий Троїцький монастир. Відтоді розпочався новий етап у розвитку міста. Мешканці монастиря докладають чимало зусиль і коштів для збереження і реставрації цієї унікальної пам'ятки архітектури. На території району знаходиться ще багато архітектурних пам'яток. Серед них - залишки замку XIV-XIX ст. у с. Новомалин, церква Кузьми і Дем'яна (1781 р.) у с. Розваж, церква Петра і Павла (1781 р.) у с. Хорів, Михайлівська церква XVIII ст. у с. Милятин, Георгіївська церква (1747 р.) у с. Сіянці. Історія краю в ХІХ-ХХ ст. пов'язана з цілою плеядою відомих діячів української культури, літератури, медицини. У с. Вілія народився відомий письменник-гуманіст, людина незламного духу Микола Островський (1904-1936). Тут починала свою трудову діяльність вчителькою в школі знаменита українська актриса Наталія Ужвій (1898-1986), побудував школу за власні кошти і займався просвітницькою діяльністю і практичною медициною академік шістнадцяти медичних академій Європи та США, засновник практичного акушерства в Росії та Україні Григорій Рейн (1854-1942). У с. Михальківцях просвітницькою діяльністю займалися родини відомого українського письменника Дмитра Марковича (1848-1920) та громадського діяча, просвітника, композитора Сергія Козицького (1883-1941), а також колишній настоятель церкви о. Христофор Блонський (1893-1971). У с. Милятині народився відомий український поет в діаспорі Олекса Стефанович (1889-1970). У с. Черняхові мав маєток один із найосвіченіших вітчизняних лікарів, академік Теофіл Яновський (1860-1928) - засновник фтизіатрії в Україні. Знайомство з Острожчиною, багатим історичними пам'ятками краєм, буде корисним і цікавим для кожного, хто завітає на цю благословенну землю.

Б.: Острозький район // Рівненщина туристична. – К., 2007. – С.: 208-224.

Карта Острозького району Замок князів Острозьких Замок князів Острозьких
 
 

Я РЕПОРТЕР

Шановні відвідувачі! У вас є можливість поділитися своїми новинами. Надсилайте їх на пошту rovno8@gmail.com або через форму контактів.

Ми виберемо найцікавіші і опублікуємо. Вас почують сотні людей, що заходять на сайт. А якщо ви прикладете фотографії, то і побачать.

Kаталог