Опитування

Наскільки Вам згодилося у Вашій нинішній роботі та вища освіта, яку Ви отримали?:

Лічильники

Яндекс.Метрика

Погода в м.Рівне

Володимирецький район

Географічне положення, рослинний і тваринний світ, історія смт. Володимирець та Володимирецького району. Звичаї, традиції.

Мальовнича природа, багатство озер і рік, казкові ліси створюють сприятливі умови для розвитку в цьому краї туристської інфраструктури. Володимирецький район особливий тим, що на його території знаходяться 8 державних заказників місцевого значення і державний заказник "Білоозерський", в якому є чимало озер, перспективних для розвитку курортної галузі, зокрема Воронківське й Біле. На території району зберігся унікальний вид транспорту - вузькоколійка Антонівка-Зарічне, якою з року в рік перевозять велику кількість гостей із різних куточків України. Флора й фауна району надзвичайно багата й різноманітна. У навколишніх лісах водяться дикі кабани, кози, вовки, лосі, з птахів - тетеруки, куріпки, журавлі. Серед дерев переважають сосна, дуб, у заболочених місцях - вільха. Ліси багаті на гриби і ягоди: чорниці, брусницю, ожину, журавлину тощо. Достатньо зарибненими є річки Горинь та Стир, озера Біле, Воронківське та інші водойми. На Володимиреччині наявні родовища глини, мідної руди, торфу, базальту, білого кварцового піску, що сприяє значному розвитку промисловості краю. На його території знаходиться Рівненська атомна електростанція. Селище Володимирець розкинулось у межиріччі Стиру й Горині за 40 км на південний захід від сусіднього районного центру Дубровиця. До найближчої залізничної станції "Антонівка" 20 км, стільки ж до залізничної станції "Рафалівка". У реєстрі Луцького повіту за 1570 р. містечко згадується як "давнє поселення" і знаходиться у власності Івана Кердея Миншинського, після чого переходить до власності князів Чорторийських, а дещо пізніше - до мінського воєводи Паца. У першій половині XVII ст. Володимирець з навколишніми землями перебував у володінні князів Четвертинських. 4 червня 1667 p., завдяки клопотанню князя Стефана Стефановича Четвертинського, місто Володимирець отримало привілей на самоврядування за Магдебурзьким правом і відповідно деякі пільги: володи-мирецьких міщан було звільнено на 12 років від сплати чиншу, податків, контрибуцій та інших повинностей. Наприкінці XIX ст. у містечку, де проживало 1083 мешканці, була православна церква, костел і 2 синагоги. Тут працював винокурний завод. У 1874 р. відкрито церковно-парафіяльну школу, яку було реорганізовано у 1908 р. в двокласне народне училище. У 1918-1920 pp. Володимирець став ареною жорсткої боротьби різних суспільно-політичних сил. Влада в селищі часто змінювалася, переходила з рук у руки. Восени 1920 р. селище опинилося знову в зоні окупації відновленої польської держави, колоніальна політика якої гальмувала розвиток економіки та культури, освіти й науки. З 1931 р. Володимирець входить до складу Волинського воєводства. Польський період в історії Західної України, а відтак і Володимирця, закінчився вереснем 1939 p., коли до селища ввійшли війська Червоної Армії, а вже навесні 1940 р. було створено колгосп, що об'єднав 34 селянських господарств. З липня 1941 р. по січень 1944 р. Володимирець був окупований німецько-фашистськими загарбниками. Цей період позначився активною діяльністю партизан, підпільних організацій ОУН-УПА і місцевих громадян. Після Великої Вітчизняної війни у районі почала інтенсивно розвиватися промисловість. У 1959 р. на базі спиртзаводу було створено крохмале-патоковий комбінат, у 1960 р. організовано Володимирецький лісгосп - багатогалузеве підприємство, що заготовляє та вивозить деревину для потреб народного господарства країни. В 1961 р. створено міжколгоспбуд, при якому працюють цегельний завод, пилорами, черепичний і столярний цехи. У 1959 р. Володимирецький район було об'єднано з Рафалівським. Що інтенсивніше вирує життя, то сильніше проявляється бажання повноцінно відпочити. Частина з нас прагне нових вражень, екзотики, а частина - довгоочікуваного спокою, насолоди свіжим повітрям, відновлення душевної рівноваги. Де ж знайти "золоту середину", що наповнить пам'ять незабутніми, яскравими спогадами та полонить душу назавжди? Є одна порада: здійсніть подорож однією з найдивовижніших і найзагадковіших із доріг нашої країни, найдовшою в Європі діючою вузькоколійною залізницею. Адже тут усе, починаючи відчотиривагонного потягу з тепловозом, що є раритетним свідченням минулих років, до охайного шляху з рельсами "музейного" року випуску, та рідкісної техніки, що й досі використовується в обслуговуванні вузькоколійної залізниці, створює відчуття нереальності та віддаляє подорожуючих на кілька десятків років у минуле. Вузькоколійну залізницю від села Антонівка до селища Зарічне в народі називають "кукушкою". Сьогодні - це найдовша в Європі діюча вузькоколійка. Збудували залізницю в 1905 р. місцеві купці. На маршруті є 5 станцій та 15 стаціонарних зупинок. Потяг обслуговують два машиністи і дві провідниці. Ще однією особливістю вузькоколійки є те, що вона проходить через єдиний в Україні дерев'яний залізничний міст над річкою Стир. Старожили пам'ятають, що "кукушка" колись мала й інші маршрути - на Дубровицю й Маневичі. Потяг рухається досить повільно - 30-40 км/год, проте на деяких станціях розвиває швидкість до 40-45 км/год. Це хороша нагода насолодитись усією красою мальовничого пейзажу, не зіпсованого цивілізацією, - пісок, сосни, мішаний ліс, заболочені луки, відсутність людей - та відчути свіжий подих ранкового вітру. При перетині залізничного дерев'яного мосту через річку Стир поблизу с. Млинок Зарічненського району рух потягу сповільниться до 20 км/год, ніби спонукаючи пасажирів зосередити увагу на спокійній, блакитній водній гладі та поринути у глибини найдорожчих і найособистіших спогадів. Поїздка тривалістю в чотири години надасть змогу оглянути 106 км Українського Полісся, оповитого легендами, та здійснити, здавалося б, неможливу подорож у часі. В Антонівку "проїхатись з вітерцем" приїжджають туристи, їх приваблюють неповторна мальовнича природа Поліського краю, річки й чарівні озера, що трапляються на маршруті. Дорогою є можливість зупинятися там, де туристам до вподоби. Тут запропонують покататися на возі, запряженому кіньми, зварити рибну "юшку", посмажити шашлики. Цей унікальний маршрут Поліссям можна завершити відпочинком на березі Білого озера, що знаходиться неподалік від села Більська Воля. Це справжній діамант Поліського біосферного заповідника. Озеро утворилося внаслідок тектонічного розлому і є найглибшою водоймою Рівненщини, загальною площею 4,53 км2. Із його глибин б'ють теплі джерела і навіть у люті морози плесо повністю не вкривається кригою. Як за своєю мальовничістю, так і за лікувальними властивостями, Біле Озеро гідно конкурує зі славнозвісними Шацькими озерами. На території району є багато пам'яток історії та архітектури: палац Красицького XIX ст. та Свято-Успенська церква XIX ст. у смт Володимирець, Свято-Покровська церква кінця XVIII ст. (с. Великий Жолудськ), Свято-Миколаївська церква XIX ст. (с. Воронки), Свято-Миколаївська церква XIX ст. (с. Городець), Свято-Покровська церква XIX ст. (с. Мульчиці), Церква Іоанна Богослова XIX ст. (с. Острів), Свято-Христо-Воздвиженська церква початку XX ст. (с. Полиці), Свято-Михайлівська церква XIX ст. (с. Озеро), Свято-Миколаївська церква кінця XVIII ст. (с. Стара Рафалівка). Багатий Володиримецький край і видатними особистостями. На цій землі народилися Ганна Леончук - заслужена майстриня народної творчості (1917-1979 pp.), письменники Юзеф Крашевський (1812-1887 pp.), Ванда Василевська (1905-1964 pp.), Дмитро Фурманов (1891-1926 pp.), Олександр Куприн (1870-1939 pp.), класик європейської поезії Ошер Шварцман (1889-1919 pp.) Місцеві жителі ревно дотримуються народних традицій, зберігаючи їх самобутній фольклор. Тут і нині побутують давні обряди "Водіння куста", "Викликання дощу", "Закликання весни", одруження, сватання, хрестин, Новорічних і Різдвяних свят, свят Андрія й Івана Купала. Продовжують розвиватися серед володимирчан такі народні промисли, як ткацтво, вишивка, соломо- і лозоплетіння, різьблення по дереву. На південному заході району на березі р. Стир знаходиться місто-супутник Рівненської АЕС, місто енергетиків і атомобудівників - Кузнецовськ. Це особливе місто на Рівненщині, де проживають майже 45 тис. жителів, третина з яких - молоді люди віком до 30 років. Для багатьох із них Поліська земля стала рідною завдяки атомній електростанції. Кунецовськ зростав разом із Рівненською АЕС, яку почали будувати в 1973 р. поряд із селом Вараш, а в 1977 р. селищу атомобудівників було надано його теперішню назву. Сьогодні місто належить до найбільш розвинутих промислових районів області. Тут знаходяться 12 дошкільних закладів, 5 загальноосвітніх шкіл, професійно-технічне училище, музична школа, Палац культури, бібліотеки, спортивні заклади, басейн. Місцеві архітектори і будівельники збудували комплекс Спасо-Преображенського собору, реконструювали зруйновану у роки державного атеїзму Свято-Михайлівську церкву.

Б.: Володимирецький район // Рівненщина туристична. – К., 2007. – С.: 54-64.

Карта Володимирецького району
 
 

Я РЕПОРТЕР

Шановні відвідувачі! У вас є можливість поділитися своїми новинами. Надсилайте їх на пошту rovno8@gmail.com або через форму контактів.

Ми виберемо найцікавіші і опублікуємо. Вас почують сотні людей, що заходять на сайт. А якщо ви прикладете фотографії, то і побачать.

Kаталог